Користуючись фінансовою залежністю Туреччини, іноземні держави добилися винятково вигідних концесій на будівництво залізниць: французи - в Сирії та спільно з британцями – в районі Ізміра, але найкрупнішу концесію на прокладення Багдадської дороги отримав німецький капітал. Кабальний характер мала й тютюнова монополія, виділена у 1883 р. в особливу концесію Франції. Тоді ж офіцер німецького генерального штабу фон-дер-Гольц був запрошений на посаду начальника офіцерської школи у Стамбулі й узяв участь у реорганізації турецької армії.

На початку липня 1908 р. офіцери-молодотурки підняли повстання у Македонії й незабаром змусили султана погодитися на скликання парламенту та відновлення чинності ліберальної конституції 1876 р. Але досить швидко вожді молодотурецького руху, що стали фактичними керівниками Османської імперії, - Енвер-паша, Джемаль-паша, Талаат-бей та інші – погрязли у казнокрадстві, хабарництві, купалися у розкоші, забувши про цілі, що колись поставили перед собою, - визволення від іноземної залежності, курс на індустріалізацію країни, рівноправ`я націй, поширення досягнень європейської цивілізації та ін. Порядніші з них, як полковник Мустафа Кемаль, відійшли від учорашніх однодумців і зосередилися на виключно військових справах.

Невдовзі англійські війська окупували район Мосула, французькі — Кілікію та території на північ від Сирії, а італійці — південно-східну Анатолію, грецькі війська висадилися в Ізмірі. Поява на турецькій території іноземних військ призвела до стихійної організації підпільних груп і партизанських загонів, шо формувалися, головним чином, із колишніх військових. Об'єднання окремих патріотичних спілок під єдиним керівництвом почалося в другій половині травня 1919 р., після того як до Анатолії прибув авторитетний діяч молодотурецького руху генерал Мустафа Кемаль. На Конгресі захисту прав Анатолії та Румелії, що зібрався 4-12 вересня у Сівасі, був обраний Представницький комітет (тіньовий уряд) з 16 осіб на чолі з М. Кемалем.

Зміцнена завдяки російській допомозі національна армія, контратакувала грецькі війська й упродовж кривавої битви на річці Сакар'я, що, розпочавшись 23 серпня 1921 р., тривала 22 дні, зуміла переламати хід подій. У результаті цієї перемоги Франція відмовилася від намірів окупувати частину турецької території й підписала з урядом М. Кемаля сепаратний мир. Отримавши наступні великі партії російської зброї, турки підготували великий загальний наступ, що розпочався 26 серпня 1922 р. Для греків удар був цілком несподіваним, почався безладний відступ, під час якого потрапив у полон головний штаб грецького експедиційного корпусу. На початку вересня греки розпочали евакуацію своїх міст у Малій Азії.

Реформування суспільного устрою кемалісти розпочали зі скасування у березні 1924 р. халіфату. Під час боротьби з іноземними окупантами духовний авторитет найвищого мусульманського духовенства було підірвано співпрацею з інтервентами, тому населення спокійно сприйняло повідомлення про висилку всіх членів родини халіфа за кордон, конфіскацію їх майна, ліквідацію міністерства у справах шаріату й від'єднання церкви від школи. Тоді ж відбулася адміністративна реформа. На основі виданих у 1923-1924 роках законів ВНЗТ 20 квітня 1924 р. прийняло конституцію Турецької республіки. Основний закон запроваджував низку особистих свобод, встановлював чітку структуру президентсько-парламентської форми правління й зберігав за ісламом привілей державної релігії.

Июльский кризис Временного правительства. Конец двоевластия
Решение Временного правительства о переходе в наступление на фронте, а также его компромиссное соглашение с Центральной Радой, требовавшей широкой автономии для Украины, ухудшение экономического положения вызвали новый политический кризис. Кризис разразился 2 июля выходом из правительства кадетов в знак протеста против уступок украински ...

Второй этап борьбы.
Сделав своей базой провинции центрально-южного Китая, расположенные главным образом в бассейне нижнего течения Янцзы, восставшие не отказались полностью от идеи подчине­ния Северного Китая. У ж е весной 1 8 5 3 г. ими была организована первая экспедиция для завоевания Пекина. Несмотря на то что войсками командовал один из наиболее талан ...

Революционеры: проникновение в Россию марксизма
Одним из первых русских марксистов стал Г. В. Плеханов, в прошлом бакунист и глава "Черного передела". К нему примкнули другие члены этой организаций, оказавшиеся за границей - В. И. Засулич, П. Б. Аксельрод, Л.Г.Дейч, В.Н.Игнатов. В 1883 г. в Женеве они объединились в группу "Освобождение труда". Перейдя на марксис ...